Якщо традиційні вжиткові рушники вишивали зазвичай на білому полотні, то Олександра Теліженко урізноманітнює авторські розробки новітньою кольоровою гамою – червоним, брунатним, блакитним, синім тлом тощо (залежно від образу й теми). У такий спосіб постає емоційна, а отже, змістова та естетична сутність образотворимого. Але найбільше вражає система орнаментальних символів: рослинних, геометричних тощо, де кожен елемент має конкретне значення, яке органічно вплітається в загальний лад твору.

Олександра Теліженко вважає, що рушник є академією вселенських космогонічних знань наших предків. "Саме в ньому, зашифровані в знаках і символах, присутні втаємничені вчення, до усвідомлення яких сучасна наука лише наближається. Нині прийшов час розшифрувати ці "таємничі руни", – переконує мисткиня.

Ще однією особливістю авторських творів О. Теліженко є їх монументальний розмір. Призначення такого рушника ексклюзивне – наповнювати сучасний інтер'єр чи простір, де відбуваються урочистості (свято душі), космічною величчю. Так, на замовлення Кабінету Міністрів для оздоби "Кобзарської світлиці" Українського дому (м. Київ) вишито п'ять авторських п'ятиметрової висоти монументальних рушників-панно, кожен із яких у своєму кольорі, за мотивами славетних кобзарських пісень-молитов. Рушникова епопея: "Українонька моя", "Озовись до мене", "Осяяння" , "Зоряний клич", "Та буде слава твоя" – не знає аналогів. Монументальні полотна також створені для інтер'єру Національного експоцентру України й інших громадських установ.

Одна з яскравих граней творчості "Арти" – геральдичні твори: панно, прапори та корогви як реліквії відроджуваного патріотизму. Команда підприємства виготовила: прапор Національної гвардії України, Головного пожежного управління Міністерства внутрішніх справ Черкас і Черкащини, Черкаського інженерно-технологічного інституту, корогви Києво-Могилянської академії, Київської та Львівської національних академій мистецтв, Печерського району міста Києва та інші.

Олександра Теліженко разом із колективом "Арти" провели понад 50 персональних виставок, серед них 10 закордонних (у Бельгії, Чехії, двічі в Польщі, Білорусі, Росії, Китаї, Іспанії, США, Канаді). Потужна виставкова діяльність є важливим фактором для творення високого культурно-мистецького іміджу України у світі.

Етап розроблення ескізів Олександрою Теліженко

Кольоровий картон готовий для початку вишивання.
Олександра Теліженко (зліва), Тамара Степаненко, автор ідеї РНЄ (справа)

Ще до початку процесу колективного вишивання домоткане полотно, зроблене з конопляної нитки ручного кручення початку ХХ століття, скупали у водах Дніпра поблизу Черкас. Його відбілили травневим сонцем на дніпровських луках, освятили піснями й хороводами степових красунь. Потім полотно рушника, підготовлене до вишивання, та кольоровий картон натуральної величини помандрували з центру України до Хортиці (Запоріжжя).

РНЄ вишивали в кожній області України. Щоразу процес вишивання перетворювався на масштабне дійство. Усі були перейняті високою ідеєю – Єдності Нації. У процесі роботи через мільйони ручних стібків енергія людської думки переходила в натуральну вовняну нитку, далі в таке ж натуральне, "живе" домоткане полотно. І залишалося в ньому, наповнюючи твір живою суттю.

Повернувся рушник до Черкас наприкінці акції, і це було справжнім святом, яке організували в Черкаському краєзнавчому музеї. Звідси твір вирушив до Софії Київської.

Процес виготовлення рушника продемонстрував масштабне єднання різних суспільних сил: наукової та творчої інтелігенції, представників влади, політики, бізнесу, засобів масової інформації, майстрів вишивки та широкого загалу. У буквальному розумінні він став колективним обереговим атрибутом українського суспільства.

За тривалий час творчої праці пані Теліженко створила не тільки рушники, а й вишивані ікони, інтер'єрні панно, національну геральдику, сценічне й світське вбрання. Продовженням теми рушника у творчості мисткині стала вишита картина, у якій поглиблене розкриття філософії символів. Своїм особливим стилем вона створює міцний художній ефект та організовує увесь простір полотна.

У роботах "Першопочаток", "Як Світ творився", "Коли не було з нащада світу" авторка по-різному розкриває ідею творення світу. У диптиху "День і Ніч" через модерну абстрагованість та колорит розкривається теорія світла, світової гармонії. Знаковими є твори "І ніч іде, і день прийде. Шевченко на Майдані", "І дух Божий над водами витав". Тематика й ідея робіт розкриває складні космогонічні теми.

Інше спрямування в авторській картині – "Природа – храм земний". В одному з віршів авторства О. Теліженко є фрагмент:

"О, ця незбагненна загадка природи!...

О, цей всюдисущий Божественний Дух!...

Він є! Він гармонію в світі наводить.

Я знаю. Я чую Божественний подих!

Вслухаючись в нього – до себе іду".

Триптих "Зимова траса", "Тополі", "Біле дерево" – враження від білого тла снігів, чорної графіки дерев, залишених на полі соняшників чи дикої моркви. Живописний підхід до відтворення сюжету картин "Мальви", "Маковій", "Майори" збуджує уяву, почуття, уселяє радість відкриття навколишнього світу."Це захоплення від досконалості всього, що створене природою", – каже пані Теліженко.

Кожний елемент зображення, лінії, плями, цятки й акценти мають смислове навантаження, унаслідок чого отримуємо те, що хотіла передати мисткиня глядачеві. "Хочу поділитися власним баченням і сприйняттям безкінечної досконалості та краси життя", – розповідає художниця.